Новини

Інтерв’ю з Тетяною Опанасюк

Офіційний сайт „Дебатної Академії” починає знайомити Вас з суддями Третього всеукраїнського дебатного турніру „Серце Києва-2008”.
Представляємо Вашій увазі інтерв’ю з Тетяною Опанасюк. Таня є випускницею дебатного клубу Українського гуманітарного ліцею, фіналістом та переможцем багатьох шкільних та студентських турнірів. Завершивши навчання в Національному університеті „Києво-Могилянська Академія”, вона працює юристом в одній з провідних українських юридичних фірм, але все одно не полишає дебати.

Таня, ти вже не один рік граєш в дебати. Розкажи, як потрапила до них?

Я почала грати в дебати коли навчалася в 11 класі. Тоді у нас в ліцеї проводили презентацію дебатів Карла Поппера і моя подружка силоміць затягла мене туди. Гра була досить цікавою, і найбільше мене вразило те, як люди говорили - чисто і легко. Жодних слів-паразитів, жодних непотрібних пауз, жодних "е-екань", як їх називали наші вчителі. І я подумала "Боже, як це складно! Я теж хочу так говорити!". Виявилось не так вже і складно. На шкільному відборі я непогано виступила і мене взяли у команду. Ми тоді були однією з найсильніших команд. Але причиною того, чому мені з першого разу вдалося показати непоганий результат було те, що я постійно орієнтувалася на манеру говорити гравців на презентації і намагалася говорити негірше.

Наскільки складно для тебе було перейти зі шкільних дебатів у студентські?

Не складно. Вперше я зіграла в студентські дебати коли ще вчилася в школі. Хоча спочатку здавалося, що говорити без підготовки і за 15 хвилин складати кейси - це просто надзвичайно високий рівень. Проте в мене був найкращий в світі напарник, якому я довіряла на всі сто, тому для мене цей перехід відбувся майже непомітно. До того ж, до експресивності студентських дебатів швидко звикаєш.

В дебатах ти вже випробувала себе в якості гравця, судді. Кажуть, що зараз ти працюєш тренером зі школярами. Скажи, яка роль є найскладнішою?

Я не треную школярів у дебати, а викладаю їм право. Хоча, якщо буде проводитись шкільний турнір. думаю, можна буде зацікавити їх взяти в ньому участь. Щодо того, яка роль найскладніша, думаю, що все-таки найскладніше тренувати команду. Тут важливо не лише вміти гарно грати, а й уміти донести до команди як це робити. Тут треба бачити набагато ширше ніж в межах однієї гри, знати набагато більше. На щастя, у мене в свій час були першокласні тренери і мені є з кого брати приклад. Хоча судити теж не так легко - відчуваєш свою відповідальність. Найлегша роль, як це не парадоксально - роль гравця.

Окрім дебатів у тебе є досвід участі в інших змаганнях. У 2008 р. в складі команди Національного університету „Києво-Могилянська Академія" ти стала переможцем Національного раунду Змагань з міжнародного права імені Філіпа Джесапа. Скажи, наскільки ці змагання та дебати подібні?

Не подібні взагалі. Проте дебатний досвід став мені у пригоді. Якщо говорити про дебати, там найголовніше - аргументація і вміння себе тримати на публіці. Для Джессапа це так само важливо, але рівень підготовки значно глибший. Ми витратили майже півроку на те, щоб перечитати тони матеріалів і створити свою позицію. Коли ми готувалися до усного виступу, 90% промови ми вивчали на пам'ять з посилаючись на велику кількість правових джерел. Гра в дебати - це зовсім інше. Там більш важливо вміти імпровізувати, викручуватися зі складних запитань. І хоча я вважала що після Джесапу я легко виграю будь-який дебатний раунд, вже наступний турнір переконав мене у протилежному. За це я і люблю дебати - хоча вони здаються легкими, вони ніколи не дозволяють тобі розслаблятися, адже як тільки ти починаєш вважати, що вже став профі, тобі одразу доводять протилежне молоді талановиті гравці.

І на завершення, невеликий бліц:

Найсильніший гравець, проти якого доводилось грати?

Анна Овчар (відповідаю навіть не задумуючись). Їй немає рівних, завжди отримувала естетичне задоволення від її гри, а особливо - від її вміння використати слова супротивника проти нього самого.

В дебатах ти найбільше не любиш?

Грати зі слабким першим урядом. На будь-якій позиції. Немає нічого гіршого ніж 45 хвилин говорити ніпрощо і намагатися робити це якнайкраще.

Твоя найбільша перемога в дебатах?

Важко сказати, ми зазвичай займали непогані місця, і виділити який з турнірів був найважливішим чи найскладнішим я наразі не можу. Але найприємніше мені було отримати топ-спікера на різдвяному турнірі в Кловському ліцеї (просто в мене зазвичай дуже сильні напарники по команді і багато в чому перемога нашої команди - їх заслуга. А ця перемога була моя особиста). Ну, ще приємно було пити вино з кубку, виграного на турнірі в КПІ.

Чи змінилось би твоє життя без дебатів?

Ясна річ. Дебати це частина мене самої. Таке собі хоббі довжиною в життя.